Міф 1: «Залежність це слабкість характеру»
Залежність це хвороба, а не вада волі. За нею стоїть біль, з яким людина не впоралася наодинці. Сором і звинувачення лише заганяють проблему глибше.
Міф 2: «Сила волі вилікує»
Однієї сили волі недостатньо. Залежність змінює мислення і поведінку, тому потрібна послідовна психолого-педагогічна робота, а не разове зусилля «взяти себе в руки».
Міф 3: «Жіноча залежність невиліковна»
Це міф. Залежність виліковна незалежно від статі. Важлива не стать, а програма і готовність працювати над собою. Жінкам часто складніше звернутися по допомогу через сором, а не через «невиліковність».
Міф 4: «Можна вживати, якщо робити це правильно»
Контрольоване вживання для залежної людини ілюзія. Хвороба завжди знаходить спосіб повернути контроль над собою.
Міф 5: «Кодування лікує залежність»
Кодування чи детокс знімають фізичний стан, але не змінюють особистість і середовище. Без реабілітації та ресоціалізації людина повертається до вживання.
Міф 6: «Поки людина сама не захоче, нічого не вийде»
Мотивацію можна виростити правильною поведінкою рідних. Тому робота з родиною не менш важлива, ніж робота із самим залежним.
